<link rel="stylesheet" href="styles.f3b1fba60ec7970c.css">

Вітаємо в інституційному репозитарії Харківської державної академії культури!

Репозитарій ХДАК (eKhSACIR) — це цифрова скарбниця наукових, освітніх та творчих праць нашої академічної спільноти.

eKhSACIR містить навчально-методичні видання, наукові статті, монографії, кваліфікаційні роботи та інші матеріали, створені викладачами, співробітниками та здобувачами академії.

Кількість документів у репозитарії: 5130

Запрошуємо дослідників, здобувачів і всіх зацікавлених користувачів долучатися до спільноти, користуватися матеріалами, ділитися власними напрацюваннями та розвивати науковий потенціал разом із нами. Ваша активність допоможе зробити наш репозитарій ще кориснішим і доступнішим для всіх!

 З питань роботи репозитарію звертайтеся до бібліотеки   Головний корпус, кімната 16
 repository@xdak.ukr.education

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 14 з 14

Нові надходження

  • Ескіз
    Тип елементу:Документ,
    Хореографічні інтерпретації української врожайної обрядовості
    Шипоша, Катерина Анатоліївна
     (ХДАК, 2025)
    Календарна обрядовість українців, зокрема посівні та урожайні обряди, становить цілісну систему традиційних дій, що відображають світогляд, вірування та соціальні моделі українського суспільства. Її вивчення є актуальним у контексті сучасних культурних пошуків, оскільки саме в обрядах закладено базові уявлення про взаємодію людини з природою, циклічністю та працею, які формували основу національної ментальності. Посівні та врожайні традиції охоплюють один із наймасштабніших пластів календарної обрядовості, адже найповніше репрезентують землеробський світогляд і ментальні моделі українського народу. У танцювальних формах цих обрядів зосереджено пластичні та просторові структури, що мають глибинну сакральну семантику і відображають ритуальні взаємодії людини з природними силами. Саме тому їхнє дослідження набуває особливого значення для осмислення витоків української традиційної хореографії та механізмів формування обрядового танцю як культурного феномену. В умовах сучасних суспільних трансформацій, глобалізаційних процесів та інформаційної відкритості питання збереження, реконструкції та сучасного переосмислення українських традицій стає особливо важливим. Обрядові танці дедалі частіше інтегруються у творчу практику професійних і аматорських колективів, що засвідчує суспільну потребу як в автентичному, так і в стилізованому відтворенні традиційних форм. Це сприяє не лише популяризації фольклору, а й створенню нових художніх інтерпретацій, що зберігають зв’язок із корінням, водночас відповідаючи естетичним запитам сучасності. Об’єкт дослідження. Весняно-літня календарна обрядовість українців як цілісна система традиційних ритуалів, дій та символічних практик. Предмет дослідження. Художні, семантичні та структурно-пластичні особливості втілення весняно-літніх календарних обрядів у народно-сценічній хореографії.
  • Ескіз
    Тип елементу:Документ,
    Хореографічна інтерпретація феномена взаємодопомоги як соціокультурного явища
    Філософ, Анна Олександрівна
     (ХДАК, 2025)
    У сучасному суспільстві, що переживає періоди соціальної нестабільності, воєнних випробувань та моральних трансформацій, особливого значення набувають цінності людяності, солідарності та взаємодопомоги. Взаємопідтримка виступає не лише способом виживання чи адаптації, а й важливим чинником духовного єднання, збереження національної ідентичності та культурної стійкості. Саме тому пошук нових форм художнього осмислення цього феномена стає актуальним завданням сучасного мистецтва, зокрема хореографії. Хореографічне мистецтво має унікальний потенціал передавати соціальні ідеї та емоційно-психологічні стани через рух, пластику й ритм. Танець, як універсальна мова спілкування, дозволяє глибоко розкрити тему взаємодопомоги – від індивідуального прояву співчуття до колективної підтримки, єднання людей перед спільними викликами. Інтерпретація цієї теми у хореографії дає змогу не лише збагачувати сценічну культуру, а й формувати гуманістичні орієнтири у глядача, виховувати емпатію та соціальну відповідальність. Таким чином, актуальність дослідження зумовлена потребою осмислення взаємодопомоги як соціокультурного явища засобами хореографії, виявлення її символічного, емоційного й етичного змісту в сучасному мистецькому контексті. Це сприяє розвитку хореографічної культури, формуванню соціально активної особистості та утвердженню цінностей добра, співчуття і єдності у суспільстві. Об’єкт – хореографічне мистецтво. Предмет – хореографічна інтерпретація феномена взаємодопомоги як соціокультурного явища.
  • Ескіз
    Тип елементу:Документ,
    Розвиток сучасних хореографічних напрямків: стильові та технічні особливості
    Солоділова, Лоліта Сергіївна
     (ХДАК, 2025)
    Актуальність теми кваліфікаційної роботи, яка розглядає "розвиток сучасних хореографічних напрямків: стильові та технічні особливості" , зумовлена динамічними процесами оновлення, що спостерігаються сьогодні у сфері танцювального мистецтва. Сучасний танець, активна взаємодіючи з іншими видами мистецтва, технологіями та суспільними трансформаціями, формує нові художні ідеї, технічні прийоми та стильові віяння, що визначають еволюцію танцю загальносвітовому культурному просторі. У сучасному мистецькому середовищі дедалі помітнішим стає прагнення до поєднання різноманітних танцювальних стилів - від класичного балету до контемпорарі, від модерну та джазу до хіп-хопу та інших сучасних вуличних форм руху. Це формує складну, багатогранну систему пластичних виразів і значно збільшує можливості танцівника у передачі емоцій та ідей. Аналіз стилістичних та технічних особливостей сучасних хореографічних напрямів дає змогу виявити закономірності розвитку танцювальної мови, визначити фактори що впливають на трансформацію традиційних форм, а також осмислити значення індивідуального виконавського стилю в контексті постмодерного мистецького простору. Зміни, що відбувається суспільно-культурному середовищі, зумовлюють необхідність переосмислення ролі хореографії як засобу комунікації, самовираження та інтерпретації сучасних ідей. Водночас нові технічні підходи - зокрема, floor work, release-technique, імпpoвізaційні метoдики, кoнтaктнa імпpoвізaція тa pізнoмaнітні техніки body-mind practice - відкриваючи руки можливості для розширення пластичної виразності, об'єднуючи тіло танцівника з простором, звуком, світло та технологічними інноваціями. Об’єкт дослідження: сучасна хореографія як сфера професійного і сценічного мистецтва, що динамічно розвивається в умовах культурної глобалізації. Предмет дослідження: матеріали кваліфікаційної роботи можуть бути використані в читанні лекцій з таких дисциплін, як сучасний танець та методика його викладаня, техніка сучасної хореографії, мистецтво балетмейстера, історія хореографічного мистецтва. Спостереження – використано для аналізу сценічних посстановок, уроків сучасного танцю, роботи ансамблів, що дозволило простежити особливості техніки та пластики в реальному виконанні.
  • Ескіз
    Тип елементу:Документ,
    Трансляція проблем міжособистісної комунікації виразними засобами сучасного танцю
    Сіроштан, Дар'я Олександрівна
     (ХДАК, 2025)
    Етап розвитку суспільства, який ми зараз переживаємо, можна охарактеризувати як загострення проблем міжособистісного спілкування на тлі швидких технологічних та соціальних змін. Навіть за наявності всієї різноманітності цифрових засобів комунікації, люди все ще стикаються зі зростаючим прямим спілкуванням, непорозуміннями, емоційним відчуженням та конфліктами. Існує інформаційне перевантаження та швидкий темп життя, які зменшують живі діалоги; таким чином, існують виклики в комунікації, для вирішення яких шукаються нові підходи до встановлення взаєморозуміння. У цьому відношенні роль невербальної мови вийшла на перший план, оскільки саме через цей канал люди можуть виражати тонкі відтінки та сильні почуття, які неможливо висловити словами. Невербальні засоби – міміка, жести, постава, рухи тіла – складають значний відсоток інформації під час міжособистісного спілкування; тому їх свідоме застосування також служить ключем до подолання бар'єрів у стосунках. Мова тіла має особливе значення в мистецтві, особливо в танці, який спочатку служив універсальною мовою між людьми. Сучасний танець як вид хореографічного мистецтва можна вважати найпотужнішою невербальною мовою, яка здатна виражати найскладніші почуття та конфлікти, не вимовляючи жодного слова. Ще на початку цього століття видатна танцівниця та хореограф Мері Вігман сказала: «Танець – це жива мова, якою розмовляє людина»[22], розкриваючи через образи та рухи прихований зміст і психологічні стани. Саме людське тіло є носієм і засобом вираження танцю, встановлюючи таким чином прямий комунікативний контакт: воно звертається безпосередньо до сприйняття почуттів спостерігача, долаючи будь-які мовні чи культурні бар'єри. Сучасний танець, особливо в його сучасному аспекті, спирається на пошуки справжнього вираження внутрішнього світу людини; цей жанр займає актуальні соціально-психологічні проблеми, де він займає дуже важливе місце через такі теми, як стосунки між людьми, бар'єри для взаєморозуміння, самотність, конфлікти та інші. Об’єкт дослідження – міжособистісна комунікація та її проблематика в мистецтві сучасного танцю. Предмет дослідження – особливості використання виразних засобів сучасного танцю для трансляції проблем міжособистісної комунікації.
  • Ескіз
    Тип елементу:Документ,
    Маршова патетика в бальній інтерпретації (на матеріалі танців європейської програми)
    Постніков, Микита Олексійович
     (ХДАК, 2025)
    Сучасна бальна хореографія знаменується стійкою тенденцією до вивчення та осмислення семантики руху, особливо тих пластичних і ритмічних компонентів, які формують стильову виразність європейських бальних танців. Одним з поміж таких компонентів є маршова патетика – комплекс метроритмічних, постуральних та емоційно-образних характеристик, що походять від військово-церемоніальних та придворних традицій Європи. Попри значну присутність маршових інтонацій у вальсі, бальному танґо, квікстепі й навіть фрагментарно у фокстроті, цей пласт залишається недостатньо вивченим саме в контексті бальної інтерпретації, де маршова семантика не є прямим цитуванням, а трансформується відповідно до специфіки хореографічної моторики та партнерської взаємодії. Актуальність теми підсилюється й тим, що у вітчизняному науковому поступі відсутні комплексні дослідження, які б у вивченні аналізу маршових елементів у структурі європейських бальних танців поєднували музикознавчий, хореографічний і семіотичний підходи. Для сучасної практики викладання та постановочної роботи важливим є виявлення способів інтеграції маршових акцентів у хореографічну лексику, що впливає на якість танцювальної манери, формування характеру руху та посилення художньо-образної виразності. Об’єкт дослідження – європейські бальні танці. Предмет дослідження – маршова патетика як сукупність хореографічних характеристик, її прояв і трансформація в європейських бальних танцях.