Антропологія голосу й трансформація вокально-рольових моделей у мистецтві нового часу

Abstract

Антропологічна парадигма сучасного музикознавства відкриває нові горизонти у вивченні феномену голосу як універсального способу людського буття в культурі. У цій площині голос постає не лише як акустико-технічний феномен, а і як носій смислів, тілесної енергії, духовної присутності та комунікативної пам’яті цивілізації. Він функціонує на межі матеріального та метафізичного — як інтонаційна форма свідомості, у якій акумулюються емоційні, етичні та естетичні стани людства. Саме тому антропологія голосу стає методологічною основою аналізу еволюції вокально-рольових моделей у мистецтві Нового часу, що віддзеркалює історичні зміни у концептах тіла, душі та емоційності.