Фольклор у композиторській баянній творчості В. Зубицького та В. Власова

Abstract

На сьогодні проблема аналізу використання різних аспектів фольклорної традиції в музичних творах залишається актуальною, особливо щодо нового тлумачення фольклористичних мотивів у творчості композиторів. Зростання інтересу до національних коренів та виникнення нових синтетичних художніх підходів в українській академічній музиці XX століття не лише зумовлені, але й репрезентують свідоме прагнення композиторів до художнього самовираження через гармонійне поєднання особистого та національного. Однією з характерних рис композиторського неофольклоризму є переосмислення та «осучаснення» інтонаційно-жанрових елементів традиційного фольклору, які входять в індивідуально-авторську стильову систему. Неофольклористичні тенденції дозволяють композиторам враховувати та вдосконалювати традиційні українські музичні елементи, забезпечуючи їхнє подальше існування та розвиток у сучасному контексті. Починаючи з XX ст. композитори використовують фольклорні елементи для створення новаторських та експериментальних творів, розширюючи можливості традиційного баянного жанру та додаючи йому нові звучання та контексти.