Ігровий дискурс культури як об'єкт наукового осмислення

Abstract

Розглянуто праці вітчизняних та іноземних науковців (філософів, культурологів, літературознавців) у контексті інтерпретації ігрового дискурсу культури. Особливу увагу приділено смисловому вираженню поняття «гри» епох античності, Середньовіччя, Відродження, класицизму, Нового часу (модернізму) та постмодернізму. У контексті ігрової проблематики, що окреслена Б. Паскалем, І. Кантом, Ф. Шиллером, Г. Спенсером, В. Вундтом, Ф. Ніцше, З. Фройдом, Й. Гейзінгою, Х. Ортегою­і­Гассетом, М. Бахтіним, Г. Гессе, Ж. Деррідою, Р. Бартом та іншими вченими, розглядаються питання типології ігор, сутнісних ознак і дефініції гри. Доведено, що буття гри надзвичайно розповсюджене і багатогранне: гра проходить крізь всю історію культури і проникає в життя людини.The paper deals with the works of the Ukrainian and foreign philosophers, culturologists, specialists in literature in the context of the interpretation of the gaming discourse of culture. Special attention is paid to the semantic expression of the concept of «gaming» within the periods of Classical Antiquity, Middle Ages, Renaissance, Classicism as well as Modern and Postmodern periods. The author examines the issues of the typology of gaming, essential features and definitions of gaming in the context of gaming problems outlined by B. Pascal, I. Kant, F. Sheller, H. Spenser, W. Wundt, F. Nietzsche, S. Freud, J. Huizinga, J. Ortega-y-Gasset, M. Bakhtin, H. Gesse, J. Derrida, R. Bart and others scientists. The author has proved that the existence of gaming is universal and versatile: it passes through the whole history of culture and penetrates into the life of every person.