Коротка історія створення археодромів у Європі й перспективи такого закладу на Більському городищі

Abstract

Скансен, музей під відкритим небом, археодром, археопарк, музеї живої історії, експериментальне поселення — такі назви використовуються для цікавого явища в музейній справі Європи, яке бере початок від рубежу ХІХ–ХХ ст. Звісно, усі наведені терміни мають різне тлумачення й відрізняються «рівнем допуску», або ж ступенем взаємодії відвідувача з експонатом. Основою, першопочатком названих закладів є музей під відкритим небом, який ще називають «скансеном» від однойменного маєтку на острові Юргорден у Стокгольмі, який 11 жовтня 1891 р. було перетворено на етнографічний музей просто неба. Щоб зрозуміти специфіку терміну «археодром», необхідно виокремити наскрізну ідею, основу існування подібного закладу. Наприклад, експериментальне село початку доби заліза, створене 1964 р. в датському м. Лейр. Навколо нього розміщувалися невеликі ділянки полів, обробка яких здійснювалась примітивними давніми методами, та загони з худобою, властивою тій епосі, виведеною шляхом зворотного схрещування. Поселення було відкрите для відвідувачів у прямому розумінні цього слова — школярі, студенти, їх батьки під керівництвом персоналу, а саме професійних археологів, могли проживати на території поселення в побуті, близькому до притаманного ранньому залізному віку.