Пластичність. Мова. Тіло

Abstract

У монографії визначено закономірності та результати творчого пошуку балетмейстерів Заходу, вперше розглянуто доробок сучасних балетмейстерів під кутом зору приналежності до жіночого руху, зокрема роль жінок-хореографів, у поширенні креативних ідей модерного та постмодерного танцю ХХ – нач. XXI ст.; запропонований цілий спектр інтерпретаційного тлумачення фактологічного матеріалу гендерного, психологічного, соціологічного, мистецького спрямування. Важливе місце в монографії відведено аналізу динаміки змін, які відбулися в хореографічній культурі США і Західної Європи, доведено очевидність зв’язку дансологічних методик з моделюванням хореографічної культури як мови тіла та її соціальних проекцій. Звернення до гендерних та феміністичних аспектів є вельми актуальним, бо саме жінки-балетмейстери ХХ ст. започаткували принципи оповідальності руху в тілесних проявах замість вербальності. Назва монографії відображає «множинність» смислів, притаманних ХХ ст. Кожний з окремих термінів вбачає ширший вимір, ніж тільки «пластичність», «тілесні практики», налаштований на їх використання в характеристиках сучасного мистецтва у різних універсумах, наприклад, «пластичність як здатність до змін». Робота заповнює лакуну у важливій ділянці духовно-екзистенціального досвіду, що стосується природно-тілесної сфери людини взагалі й участі жіноцтва в культуро- творчих процесах свого часу.