Вокал як чинник формування художного образу в сценічному мистецтві

Abstract

У статті здійснено комплексне теоретичне дослідження вокалу як одного з ключових чинників формування художнього образу в сценічному мистецтві. Наголошено на необхідності подолання вузькотехнічного підходу до вокального виконавства та на потребі осмислення голосу як цілісного художньо-семіотичного інструменту, що функціонує в межах інтерпретаційної, комунікативної та естетичної взаємодії з глядачем. Аргументовано, що вокал у сценічному просторі реалізується через синтез інтонаційно-тембрових характеристик, динамічної артикуляції, пластики тіла, психоемоційно-го стану виконавця, його візуальної присутності та здатності до імпровізації. Особливу увагу приділено кате-горії художнього образу, яка розглядається як багаторівнева структура, що моделюється виконавцем у процесі сценічної трансформації. Доведено, що ефективне формування образу в сценічному мистецтві можливе лише за умови глибокого усвідомлення вокалістом смислових функцій звуку, динаміки, інтонації та тіла як складових цілісної художньої системи. Узагальнено методичні підходи до професійної підготовки вокаліста, акцентовано на значущості поєднання вокально-технічного вдосконалення із розвитком інтерпретаційного, образного, креативного мислення. Методологічне підґрунтя дослідження склали системний, аналітичний, мистецтвознавчий і порівняльний методи, що дозволили здійснити міждисциплінарне осмислення вокалу в контексті сценічної дії. Наукова новизна статті полягає у встановленні взаємозв’язку між вокальними параметрами виразності та семантичним наповненням сценічного образу, а також у запропонованому авторському трактуванні сценічної культури як динамічного результату смислової роботи виконавця. Практична цінність результатів полягає в їх застосовності у фаховій підготовці студентів мистецьких спеціальностей, зокрема у дисциплінах «Вокальна майстерність», «Сценічна практика», «Інтерпретація музичного твору». Перспективи подальших досліджень вбачаються у розробленні когнітивних моделей вокального мислення, дослідженні психосемантичної природи інтонації та у вивченні сценічної імпровізації як механізму живого формування художнього образу.

The article presents a comprehensive theoretical study of vocal performance as one of the key factors in the formation of artistic imagery in stage art. The necessity of overcoming the narrowly technical approach to vocal execution is emphasized, with a focus on conceptualizing the voice as a holistic artistic and semiotic instrument that functions within the framework of interpretative, communicative, and aesthetic interaction with the audience. It is argued that vocal performance in the stage context is realized through a synthesis of intonational and timbral characteristics, dynamic articulation, bodily expressiveness, the performer's psycho-emotional state, visual presence, and improvisational ability. Particular attention is given to the category of artistic image, which is considered as a multilayered structure constructed by the performer through the process of stage transformation. The article proves that the effective formation of an image in stage performance is possible only when the vocalist deeply comprehends the semantic functions of sound, dynamics, intonation, and body as integral elements of a unified artistic system. Methodological approaches to professional vocalist training are summarized, with emphasis on the significance of combining vocal-technical development with the cultivation of interpretive, imaginative, and creative thinking. The methodological basis of the research includes systematic, analytical, comparative, and art-critical methods, which enabled interdisciplinary interpretation of vocal performance in the context of stage action. The scientific novelty of the article lies in identifying the correlation between vocal expressiveness parameters and the semantic content of the stage image, as well as in the proposed authorial interpretation of stage culture as a dynamic outcome of the performer’s semantic work. The practical significance of the research lies in its applicability to professional training of students in artistic specializations, particularly within disciplines such as "Vocal Mastery," "Stage Practice," and "Interpretation of Musical Works."