До питання про народну пісенну культуру України

Abstract

В останні роки спостерігається поліпшення фольклорної ситуації. Виходять друком заборонені і забуті фольклорні твори, переоцінюється і популяризується творчість композиторів, що використовували багатства музичного фольклору (Є. Станкович, Л. Дичко, В. Бібік), проводяться фольклорні фестивалі. Своєрідною формою реставрації фольклорних традицій є діяльність вторинних (на відміну від традиційних, аутентичних), фольклорних ансамблів. Особливість цих ансамблів: твори фольклору виконуються молоддю - в противагу сучасному стану фольклорної традиції, яка зберігається, як правило, лише в пам'яті старшого покоління. Одна з причин такого існування фольклору в наш час полягає в тому, що в системі прогресуючої урбанізації умови для його спонтанного розвитку дедалі зменшуються. Але інтерес до фольклору, як до основи народних традицій, як до індикатора етнічної свідомості, що, як і мова, є серйозною альтернативою уніфікації культурних процесів, - збільшується.