Мікротоновість у творах для гітарного ансамблю Агустіна Кастілья-Авіли

Abstract

Використання мікроінтерваліки у творах сучасного іспано-австрійського композитора А. Кастілья-Авіли для гітарного ансамблю розглянуто в контексті історичного розвитку мікротонової музики. Виявлено специфіку імплементації мікротоновості, як композиторської техніки, у творах для гітарного ансамблю. Закцентовано на застосуванні органологічно традиційної конструкції гітари в ансамблевій творчості митця. Методологічним підґрунтям дослідження є праці Г. Гельмгольца, Дж. Вуда, Дж. Шнайдера, а також науковий доробок А. Кастілья-Авіли, на основі яких проаналізовано визначальні твори композитора для дуету, тріо, квартету, секстету гітар та виявлено немало характерних ознак авторського підходу до написання мікротонової музики для гітарного ансамблю, а саме: використання мікротонових налаштувань (мікротонової скордатури), спеціальних розширених технік (бенд, бі-тон, нетемпероване глісандо), препарації інструмента, що змінює висоту та тембральне забарвлення звуку. На основі досліджених зразків надано періодизацію мікротонової ансамблевої творчості А. Кастілья-Авіли, яка розмежувана на три періоди.