Оприявнюючи фотографічне: матеріальність медіума та елементи абстракції в роботах Євгенія Павлова 1980-х — 1990-х років

Abstract

Перідично виникають дискусії про можливість чи неможливість абстракції у фотографії. Всі інструменти абстрактної фотографії (масштабування, кадрування, фокус, тональність, колір) є абсолютно ідентичними інструментам фотографії фігуративної. Робота «Пил» (1994) одного із засновників Харківської школи фотографії Євгенія Павлова надзвичайно тонко вказує на периферію нашого уявлення про фотографію, на те, що ховається за її лаштунками. Проєкт Архівній серії (1988) Євгенія Павлова складається з кількох десятків кадрів, зроблених художником з 1960-х рр. Вони варіюються від колажів до документальних замальовок пізньорадянського життя. Автор не зупиняється на мінімальній констатації фізичних якостей медіума. Він активно контролює та модифікує всі етапи створення робіт: в оптичних монтажах кінця 1980-х — середини 1990-х рр. композиції моделюються за допомогою граттажу (продряпування), масок, домальовування елементів. Фотографія, яку часто концептуалізують як інструмент, що звільнив інші види мистецтва від тягаря репрезентації, сама демонструє потяг до абстрактного.