Екзистенціальні модуси в контексті постмодерністської культури

Abstract

Розглядаються проблемні питання, пов’язані з осмисленням формування постмодернізму крізь призму екзистенціалізму та виявленням генетичного зв’язку цих двох філософських систем. Здійснено порівняльний аналіз філософій ХХ і ХХІ ст., їх категорій. Особлива увага приділена деформації фундаментальних екзистенціальних модусів у культурі постмодерну: відчуженості, самотності, страху, втечі, розпачу, нереалізованості тощо, а також деструкції особистості, що виявляється в її розпорошеності, розмитості, амбівалентності, гібридності. Доведено, що в культурі постмодерну виникла нова модель постекзистенції — homo existens, яка здатна витримати тотальні трансформації соціуму й культури в надшвидкісному віртуально-цифровому світі, де домінують інформаційна філософія й комп’ютерне мислення.

The paper considers the challenging issues on the comprehension of the postmodernism formation from the perspective of existentialism and revealing the genetic connection of these two philosophical systems. A comparative analysis of the philosophies of the 20th and 21st centuries and their categories has been carried out. Special attention is paid to the deformation of the fundamental existential modes in the postmodern culture: alienation, loneliness, fear, fleeing, despair, lack of implementation and so on, as well as the destruction of the individual, which is manifested in its fragmentation, blur, ambivalence, hybridity. It is proved that in the postmodern culture a new model of post-existence has emerged — homo existens, which is able to withstand the total transformations of society and culture in a super-fast virtual-digital world, where information philosophy and computer thinking dominate.