Святкова енергія маршу як символ єдності та піднесення людського духу, прочитана мовою європейських бальних танців

Abstract

Світовий культурологічно-мистецький дискурс характеризує марш як складову частину військових парадів та урочистих церемоній, головна мета яких — акцентування уваги на дисципліні та силі певних колективів. Так, на думку французького філософа Ж. Дельоза, марш — це дисциплінована форма ритму, яка символізує не «піднесення духу», а соціальний контроль, котрий досягається через нав’язування штучної, уніфікованої метрики замість природної, динамічної множинності ритмів. Відповідно, марш — це не просто музика, а втілення соціального ритму та колективної волі. Цю тезу доповнює В. Беньямін, який розглядає енергію маршу через «колективне тіло», тобто, на його думку, марш трансформує натовп у «колективне тіло», що рухається в ідеальному ритмі.