Хореографічна імпровізація в народно-сценічному танці

Abstract

Специфіка народного танцю, як одного прадавніх видів народної творчості, полягає саме в його імпровізаційності. Комплекс календарних та родинно-побутових свят, що базувався на виконанні певних обрядових дій, невід’ємно вміщував народний імпровізаційний танець. Імпровізаційність народного танцю виявлялась у виконанні одиночних танців, головною метою яких була демонстрація танцювальних здібностей та найпрезентативніших якостей характеру парубка або дівчини; парних танцях, що виконували комунікативну та родинно-стимулюючу функції; масових танцях, які дозволяли одночасно демонструвати власний творчий потенціал усім учасникам народного свята. Імпровізація була важливим компонентом обрядових хороводів і хороводних ігор. В обрядових хороводах від уміння хороводниці імпровізувати залежали обрання та різноманіття танцювальних рисунків, напрямок та кількість змін у русі, сам рух. В ігрових хороводах, що були важливим елементом обрядової дії, від уміння імпровізувати залежали сталість та збереженість традиції, сакральне й магічне призначення танцю, збереження його обрядових функцій.