Принцип історизму в українському кінематографі ХХ ХХІ ст.: культурологічний дискурс

Abstract

Дисертаційне дослідження присвячене комплексному культурологічному аналізу принципу історизму в українському кінематографі ХХ–ХХІ століть. У роботі досліджується специфіка репрезентації історичного досвіду в українському кіно, особливості формування історичної пам‘яті, механізми інтерпретації минулого, а також роль кінематографа в процесах конструювання національної ідентичності та історичної свідомості суспільства. Актуальність теми дослідження зумовлена зростанням ролі кінематографа як одного з ключових культурних механізмів осмислення історії в умовах сучасних соціокультурних трансформацій, інформаційних конфліктів та переосмислення національного минулого. Особливого значення проблема історизму набуває в українському контексті, де кінематограф ХХ–ХХІ століть функціонує не лише як художня форма, але і як простір формування культурної пам‘яті, репрезентації історичних травм, національно-визвольних процесів та сучасного воєнного досвіду. Актуальність дослідження також визначається необхідністю комплексного культурологічного осмислення українського історичного кінематографа, що тривалий час досліджувався переважно в межах мистецтвознавчих або суто кінознавчих підходів.

The thesis research is devoted to a comprehensive culturological analysis of the principle of historicism in Ukrainian cinema of the 20th–21st centuries. The work examines the specifics of the representation of historical experience in Ukrainian cinema, the peculiarities of the formation of historical memory, the mechanisms of interpreting the past, as well as the role of cinema in the processes of constructing national identity and historical consciousness of society. The relevance of the research topic is due to the growing role of cinema as one of the key cultural mechanisms for understanding history in the context of modern socio-cultural transformations, information conflicts and rethinking the national past. The problem of historicism acquires particular importance in the Ukrainian context, where cinema of the 20th–21st centuries functions not only as an artistic form, but also as a space for the formation of cultural memory, the representation of historical traumas, national liberation processes and modern military experience. The relevance of the research is also determined by the need for a comprehensive cultural understanding of Ukrainian historical cinema, which for a long time was studied mainly within the framework of art history or purely film history approaches.