Кураторські рішення виставкового проєкту «І будуть люде на землі»

Abstract

З погляду наукового аналізу, проєкт «І будуть люде на землі» можна розглядати як спробу візуально осмислити феномен антропоцентризму в українському мистецтві крізь призму екзистенційних і національних питань. У ньому людське постає не лише як біологічне чи соціальне, а як етичне — як здатність співчувати, відчувати зв’язок, бути вкоріненим у світ, але водночас не втрачати внутрішньої свободи. Тому виставковий проєкт стає не просто презентацією колекції, а простором діалогу між поколіннями митців, між минулим і сучасністю, між матеріальним і духовним. У цьому сенсі він продовжує шевченківську ідею оновлення людства через моральне очищення, нагадуючи, що лише зберігаючи зв’язок із землею — у буквальному й метафоричному сенсі — ми зберігаємо самих себе.