Концепції Дж. Кемпбелла на прикладі аналізу фільму Віма Вендерса "Небо над Берліном"

Abstract

Образ янголів є одним з самих впізнаваних образів у мистецтві. Вони архетип Опекуна. За Карлом Густавом Юнгом, архетип — впізнавані збірні образи, властиві для будь-якої культури будь-якого часу. Юнг вважав, що архетипи віддзеркалюють різні іпостасі нашого «Я» і тому ми повинні прожити кожен з них. Але, архетипічними можуть бути не лише образи героїв, а й структури побудови сюжету або стратегія драматургічного шляху героя в історії. Аналізуючи фільм Віма Вендерса за теорією Дж. Кемпбелла, можна зробити такі висновки: теорія Кемпбелла про шлях героя працює навіть на прикладі фільмів з життєстверджувальною позицією, у яких нібито не має бути деяких етапів шляху, таких як точка смерті; ця теорія працює для аналізу схожих фільмів, адже, як і було сказано на початку, мономіф є універсальним засобом створення сюжету і він властивий для фільмів будь-якої країни у будь-якому періоді; теорія Кемпбелла є актуальною і нині, хоча деякі науковці постійно доповнюють її; цей фільм можна вважати як платформу для глибшого дослідження архетипів у подібних драматичних творах, адже якщо змінити цінності героя схожого на Даніеля, то можна буде спостерігати його зміни на відповідні архетипи.