Основні характеристики музеєфікації міських історико-архітектурних ландшафтів (практика порівняльного аналізу історичної урбаністики в Болгарії та Україні)

Abstract

У 2019 р. болгарське місто Пловдив стало переможцем щорічного європейського конкурсу «Культурна столиця Європи», отримавши це звання першим серед найбільших міст Болгарії. Само собою постає питання, чим же привернуло це місто увагу членів міжнародного європейського журі та, відповідно, які питання дає відповіді архітектурно-історичний простір центральної частини цього міста? Відповідаючи на подібне питання, слід зазначити, що загалом поняття історико-архітектурний ландшафт стосується не лише власне архітектурної композиції конкретної частини міста, але й є комплексним середовищем, яке об’єднує в собі: історичну, художню, природну та соціальну складову міського середовища. Тобто, міський ландшафт — це не просто набір музеєфікованих пам’яток, а живий організм, що розвивається та є необхідним для процесу самоідентифікації жителів міста. Він є важливим для усвідомлення загального історичного минулого та формування естетичних і моральних орієнтирів. Саме для цього були створені й використовуються сьогодні: «Конвенція про ландшафти», підписана у Флоренції у 2000 р.; європейські конвенції «Про захист європейської археологічної спадщини», «Про захист архітектурної спадщини» та інші.