Персоніфікована складова Харківського державного бібліотечного інституту в соціокультурному контексті (1941–1942 років)

Abstract

Період історичної кризи Другої світової війни сформував культурну парадигму зі специфічним ситуативним соціокультурним полем, у якому культура стає інструментом, включеним у процес досягнення результату: короткострокового — протидія ворожому інформаційному впливу в моменті та довгострокового —перемоги. Крім держави, акторами соціокультурних процесів також є освітні інституції та безпосередньо персоналії, які виконують не тільки пропагандистську, агітаційну, а й інформативну, комунікаційну, мотиваційну, освітню функції. Одночасно соціальний компонент процесу персоніфікований іменами відомих особистостей, але масово знеособлений. Таким чином, для заповнення лакун у дослідженні історії діяльності Харківської державної академії культури, ця проблема потребує висвітлення. Участь Харківського державного бібліотечного інституту (далі — ХДБІ) у формуванні соціокультурного поля періоду радянсько-німецької війни 1941– 1945 рр. має значну персоніфіковану складову, про що свідчать архівні та довідкові матеріали ХДАК у формі заяв на відновлення документів про навчання на підставі «Тимчасових довідок», підтверджень двох чи трьох свідків, автобіографій та особових справ.