Репресії музейних працівників на Харківщині (30-ті рр. ХХ ст.)

Abstract

Розглядаються стан і умови розвитку культури Харкова в 1930-ті рр., невиправдані переслідування та репресії музейних працівників. Тоталітаризм втілився в досягненні так званої морально-політичної єдності радянського народу і культу особи Й. В. Сталіна, у широкому застосуванні масових репресії, що супроводжувалися надзвичайною жорстокістю. Цей період увійшов до історії під назвою сталінізм. Репресії 30-х рр. як сталінські репресії, маються на увазі саме репресії з політичних мотивів. Створена в 1930 р. система ГУЛАГу (Головне управління таборів) містила в собі спеціальні поселення (заслання), колонії (для засуджених на строк менше трьох років) і табори. До "сталінських репресій" відносяться вироки за ст. 58 про контрреволюційні та ін. особливо небезпечні державні злочини (бандитизм, розбій). Це вироки до вищої міри або до позбавлення волі в таборі. На прикладі окремого регіону - Харківщини - можливо уявити масштаби людської трагедії під час сталінського терору.