Еволюція жанру фортепіанної сонати: від класичних форм до сучасних інтерпретацій

Abstract

У статті висвітлено еволюцію жанру фортепіанної сонати як одного з ключових проявів музичного мислення від епохи класицизму до сучасності. Акцент зроблено на трансформації форми, змісту та виразових засобів під впливом історико-культурного контексту та індивідуального стилю композиторів. Розглянуто становлення сонатної форми у творчості Й. Гайдна, В.А. Моцарта та Л. Бетховена, які заклали основи жанру як самодостатньої музичної форми з глибоким філософським змістом. Їхні сонати стали еталоном для наступних поколінь, демонструючи чітку архітектоніку, логічний розвиток тематичного матеріалу та драматичну напругу. Особлива увага приділяється впливу ідей Просвітництва на формування естетики класичної сонати, її прагненню до гармонії та раціональності. Аналізуються подальші стилістичні зрушення у XIX столітті на прикладі Ф. Шуберта, Р. Шумана, Й. Брамса, де соната стає засобом інтимної ліричної виразності й програмності. У цей період відбувається розширення фактурних можливостей інструмента, збагачення гармонічної мови та посилення ролі індивідуального емоційного начала. Романтичні сонати часто набувають циклічного характеру, об'єднуючи частини спільними лейтмотивами або програмними ідеями. Досліджується вплив літератури та філософії на формування концепції романтичної форте-піанної сонати, яка стає своєрідним "щоденником душі" композитора.

The article highlights the evolution of the piano sonata genre as one of the key manifestations of musical thought from the Classical era to the present day. Emphasis is placed on the transformation of form, content, and expressive means under the influence of the historical and cultural context as well as the individual style of composers. The formation of the sonata form is examined through the works of J. Haydn, W.A. Mozart, and L. van Beethoven, who laid the foundations of the genre as an autonomous musical form with profound philosophical depth. Their sonatas became benchmarks for subsequent generations, demonstrating clear architectural structure, logical thematic development, and dramatic tension. Special attention is given to the influence of Enlightenment ideas on shaping the aesthetics of the Classical sonata, with its striving for harmony and rationality.