Методологія роботи над пластичною партитурою вистави

Abstract

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичному структуруванні методології роботи над пластичною партитурою вистави як цілісної режисерсько-акторської системи, що інтегрує тілесну дію, ритм, простір та психофізичну динаміку актора в єдину драматургічну форму. Методологія ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує теоретичні засади театрознавства, пластичної режисури, акторської педагогіки та психофізіології руху. Використано аналітико-синтетичний метод для узагальнення наукових джерел і практик, структурно-функціональний підхід для опису етапів роботи над пластичною партитурою, а також елементи компаративного аналізу для порівняння українських та зарубіжних театральних шкіл. Практичні компоненти дослідження спираються на матеріали сучасних вистав, режисерських тренінгів і акторських методик, що відображають застосування пластики в реальній сценічній дії. Наукова новизна дослідження полягає в системному узагальненні принципів побудови пластичної партитури вистави як самостійного режисерського інструменту, що впливає на драматургічну структуру постановки. Запропоновано поетапну методологію створення партитури з урахуванням психофізичної природи акторської дії, специфіки національного театру та запропоноване використання можливостей сучасних цифрових технологій у репетиційній роботі та роботі над пластичною партитурою вистави. Висновки. Пластична партитура є самостійною структурною основою вистави, що формує її ритм, емоційну динаміку та просторову композицію. Запропонована методика дозволяє системно будувати тілесну дію актора через етапи концептуалізації, імпровізації, фіксації та інтеграції. Поєднання психофізичної підготовки, музичності руху та сценічної паузи сприяє створенню виразної, органічної і драматургічно наповненої вистави.The purpose of the present study is to theoretically substantiate and practically structure a methodology for developing the movement score of a theatrical performance as an integrated director–actor system that unites physical action, rhythm, space, and the actor‘s psychophysical dynamics into a cohesive dramaturgical form. The methodology is based on an interdisciplinary approach that combines theoretical principles of theatre studies, physical directing, actor pedagogy, and movement psychophysiology. The study employs analytical-synthetic methods to generalise scientific sources and practices, a structural-functional approach to describe the stages of score construction, and elements of comparative analysis to examine both Ukrainian and international theatre schools. Practical aspects of the research are grounded in contemporary productions, directing laboratories, and actor training methods that demonstrate the application of physical expressiveness in real stage practice. The scientific novelty of the research lies in the systematic generalisation of the principles of constructing a movement score as an independent directorial tool that influences the dramaturgical structure of a performance. The study proposes a stage-by-stage methodology for score creation that accounts for the psychophysical nature of the actor‘s action, the specifics of the national theatrical tradition, and the application of modern digital technologies in rehearsal and physical composition processes. Conclusions. The movement score is presented as an autonomous structural foundation of a performance that defines its rhythm, emotional dynamics, and spatial composition. The proposed methodology allows for a systematic development of the actor‘s physical action through the stages of conceptualisation, improvisation, fixation, and integration. The combination of psychophysical training, movement musicality, and scenic pause contributes to the creation of an expressive, organic, and dramaturgically rich performance.