Синтез традицій та сучасного українського естрадного вокального мистецтва

Abstract

Сучасне українське естрадне вокальне мистецтво постає як складна синтетична система, у якій органічно поєднуються традиційні інтонаційні архетипи, академічна вокальна техніка та новітні естрадно-медійні практики. На зламі ХХ–ХХІ століть саме естрадний вокал став важливим інструментом культурної комунікації, здатним транслювати національний інтонаційний код у глобалізованому музичному просторі. У цьому сенсі українська естрадна пісня зберігає глибинні зв’язки з народнопісенною традицією – мовною співучістю, кантиленною мелодикою, ладотональними моделями – водночас адаптуючи академічні принципи співу до технічних умов сцени та мікрофонного виконання. Метою дослідження є виявлення історико-теоретичних і виконавсько-методичних засад синтезу традицій і сучасності в українському естрадному вокальному мистецтві, а також формулювання цілісної виконавської концепції, придатної до застосування у сценічній та педагогічній практиці.