Теоретичні принципи використання просторової обробки звуку

Abstract

В аудіовізуальних творах особливого значення має акустичне трактування музичного звучання. Сучасні технології дозволяють детально працювати з просторовими ефектами обробки звуку. Сучасній звукорежисурі підвладно створення штучних просторів та імітація раніше створених пристроїв. Реверберація — це процес зменшення інтенсивності звуку під час його багаторазового відбиття від навколишніх поверхонь. Звукоінженери-початківці використовують ці можливості не зовсім коректно та з помилками. Ці помилки зумовлені, по-перше, незнанням історії створення штучної просторової обробки, а, по-друге, неправильним розумінням фізичного сенсу процесу реверберації. Існують такі типи ревербераційних алгоритмів: 1) Спрінг-реверберація (пружинна реверберація); 2) Плейт-реверберація (листова реверберація); 3) Чамбер-реверберація (камерна реверберація); 4) Рум-реверберація (кімнатна реверберація); 5) Хол-реверберація (моделювання концертного залу). Також термін реверберація використовується як спецефект.