Оригінальний домровий репертуар як ресурс формування української музичної ідентичності

Abstract

У сучасному деколонізаційному дискурсі українська музична ідентичність осмислюється як динамічний процес відбору, переозначення та публічної артикуляції культурних кодів. У цьому контексті оригінальний репертуар функціонує як ресурс спадкоємності й розвитку: зберігає інтонаційні архетипи та жанрові моделі, водночас стимулює інноваційні пошуки форми, фактури й тембрової мови. Показовим у цьому плані є домрове виконавство, де оригінальні твори виступають носіями та медіаторами українського коду, операціоналізуючи його у виконавській практиці та інтерпретаційних нормах. Через освітню вертикаль, конкурсно-фестивальні формати та цифрове середовище оригінальний репертуар впливає на макрорівень ідентичності, забезпечуючи неперервність і поступову модернізацію української академічної традиції. Відтак домровий простір постає релевантним майданчиком для перевірки гіпотези про репертуар як ресурс формування української музичної ідентичності, що зумовлює потребу в цілеспрямованому вивченні його структури, функцій і каналів впливу. Саме це визначає мету дослідження — концептуально та емпірично показати, що оригінальний домровий репертуар є ресурсом тяглості й розвитку української музичної ідентичності на макрорівні через побудову типології репертуарних груп і моделювання основних каналів впливу в освітньому, культурно-сценічному та медійному просторах.