Японська культурна політика «м’якої сили» (Soft Power) в Україні в контексті репрезентації японського мистецтва

Abstract

«М’яка сила» — це здатність впливати на інші країни через привабливість культури, політичні цінності та зовнішню політику, без використан ня примусу або військової сили. Японська політика «м’якої сили» активно проявляється і в Україні через низку культур них, освітніх та дипломатичних ініціатив. Так, з 1990-х рр. українське суспільство почало знайомитися з японським кінематографом,i з такими видатними режисерами, як Кенджі, Акірa Куросавa, Мідзогучі, Масакі Кобаяші, Ясуджіро Одзу, Такеші Кітано, та численними аніме. у 1997 р. Посольст вом Японії в Україні була подарована колекція творів укійо-е видатних японських графіків (Утаґава Кунійосші, Утаґава Кунісада та ін.) Національному художньому музею України. У 2003 р. розпочав свою діяльність Українсько-Японський центр КПІ імені Ігоря Сікорського. Серед постійних навчальних курсів Центру — мистецтво каліграфії, ошібани, ікебани, сумі-е, чайної церемонії, кімоно, флейти шякухачі та ін. Японія активно підтримує мистецькі проєкти та резиденції для українських художників у Японії і навпаки. Політика «М’яка сила» є ефективним засобом побудови довгострокових партнерських відносин, що базуються на взаємоповазі, культурному діалозі і спільному розвитку.