Національні традиції в оркестровому виконавстві

Abstract

У процесі суспільно-історичної практики, коли основою людського існування стає праця, виразність інтонацій і голосові реакції людей набувають усвідомлено соціального змісту. З розвитком мови вони поступово набувають здатності організувати психіку цілого колективу людей у єдиному переживанні, тобто тонше виражати соціально значущі емоції: гнів проти ворогів, радість перемоги, сум з приводу непоправних втрат, вольове напруження в колективному трудовому процесі. Звуки стародавнього примітивного інструментарію (в Україні - бубон, сопілки, дримба, трембіта, різні мисливські свистульки тощо) також олюднювалися, тобто наділялися інтонаційно виразним змістом, емоційно-смисловим значенням, первісно вплетеним у трудовий процес або інші форми практичного спілкування. Зв'язок ритмічно організованих звуків ударних інструментів, дзвону, трембітних мотивів з "мовою" сигналів або ж трудова основа землеробського календарного пісенного циклу - показові приклади в цьому відношенні.