Діалог традиції та інновації: синтез української народної хореографії із сучасними хореографічними практиками

Abstract

Українська народна хореографія пройшла великий шлях від обрядів до професійного сценічного мистецтва. Її формування почалось із дохристиянських часів, коли рух був не елементом танцювального мистецтва, а магічним ритуалом. Культурно-політичні зміни XX–XXI ст. розвернули складні соціальні процеси, що вплинули на хореографічне мистецтво сучасності. Необхідність якісної експериментальної обробки фольклору, синтезу традиції та сучасності, вимагали від хореографів поглибленого вивчення різних стилів хореографічного мистецтва. Використання сучасних технологій не тільки принесе прогрес в хореографічний світ, але й надасть можливість реалізовувати експериментальні ідеї хореографів: розширювати використання простору, опрацьовувати виражальні засобів, сформувати нові підходи до сценічної обробки композицій.