Витоки школи чоловічого виконавства в українському балетному мистецтві

Abstract

У процесі розвитку класичної хореографії танцівник — це результат щоденної роботи над собою під керівництвом педагога в класі та інтерпретація ідей балетмейстера на сцені. Тому еволюцію чоловічого танцю необхідно розглядати в системі взаємодій викладача, артиста та хореоавтора. Крім того, деякі видатні танцівники після завершення виконавської кар’єри, проявили себе в ролі талановитих балетмейстерів і досвідчених педагогів. У витоків українського балетного мистецтва були відомі балетмейстери, які часто самі виконували головні партії у своїх балетах. Серед найвідоміших Р. Баланотті — хранитель класичної спадщини, що дбайливо адаптував академічні зразки до можливостей молодих балетних труп Харкова, Києва та Одеси. Також В. Литвиненко — хореоавтор першого українського національного балету М. Вериківського «Пан Каньовський» і М. Фореггер — експериментатор, створювач нової естетики танцю, нових форм та виражальних засобів на балетній сцені.