Семантико-емоційна компонента вокального мистецтва в західноєвропейській музично-естетичній думці другої половини XVIII ст.

Abstract

Розглядається семантико-емоційна складова вокального мистецтва в кон-тексті провідних музично-естетичних теорій Західної Європи другої половини XVIII ст. — теорії наслідування й теорії вираження, з’ясовуються спрямування та розвиток філософсько-естетичної думки зазначеного періоду стосовно емоційно-психологічних факторів музичного й вокального виконавства на прикладі трактатів музикантів і філософів, зокрема К. Ф. Е. Баха, Х. Ф. Д. Шубарта, Дж. Херріса, Д. Уебба, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, М. Шабанона та ін. Відзначено зв’язок означеної проблематики з теорією музичної інтерпретації й підкреслено значення семантико-інтерпретаційного (герменевтичного) методу для цього дослідження.

Semantic-emotional component of vocal art is reviewed by the main western European music-aesthetic theories of the second half of the XVIII century including the imitation and expression theories, direction and development of the philosophic-aesthetic ideas are found out in regard of musical and vocal emotion-psychological factors using K. F. E. Bach, H. F. D. Shubart, J. Harris, D. Webb, J.-J. Rousseau, D. Diderot, M. Shabanon tractates as the examples. The correlation between chosen problematic and musical interpretation theory is marked and the importance of semanticinterpretational (hermeneutic) method is underlined.