Когнітивні чинники резильєнтності військовослужбовців – учасників бойових дій

Abstract

У роботі представлено результати теоретико-емпіричного дослідження когнітивних чинників резильєнтності військовослужбовців – учасників бойових дій. Обґрунтовано, що резильєнтність є багатовимірною психологічною характеристикою, яка відображає здатність особистості адаптуватися до екстремальних обставин, зберігати внутрішню рівновагу, долати стрес та відновлюватися після впливу бойового досвіду. Показано, що провідними когнітивними чинниками резильєнтності виступають базові переконання про себе, світ і людей, стилі мислення, когнітивна гнучкість та переконання у власній самоефективності, які забезпечують продуктивне переосмислення подій, зниження дезадаптивних реакцій та розвиток внутрішніх ресурсів стійкості. Встановлено, що позитивні базові переконання, високий рівень самоефективності та гнучкість мислення прямо корелюють із показниками процесуальної й змістової резильєнтності, тоді як ригідність мислення та зовнішній локус контролю знижують її рівень. Методологічно обґрунтовано та розроблено психологічну програму розвитку когнітивних чинників резильєнтності військовослужбовців, що поєднує когнітивно-поведінкові, рефлексивні та арт-терапевтичні техніки та спрямована на формування адаптивного мислення, підвищення самоефективності та інтеграцію бойового досвіду в систему життєвих смислів. Об’єктом дослідження є резильєнтність військовослужбовців як інтегративний процес психічної саморегуляції та позитивної адаптації до екстремальних умов діяльності. Предметом дослідження виступають когнітивні чинники резильєнтності військовослужбовців – учасників бойових дій, що визначають особливості осмислення досвіду, сприйняття стресових подій і формування стратегій психологічного відновлення.