Балалайкове виконавство та музично-просвітній рух у Харкові на межі ХІХ–ХХ століть

Abstract

Розглядається специфіка культивування в Харкові з останніх років ХІХ століття вдосконаленої балалайки як засобу музичної просвіти в контексті визначення основних культурних сфер функціонування балалайкового виконавства. Уперше в академічний музикознавчий дискурс введено низку маловідомих неоприлюднених фактів музичної історії Харкова, пов’язаних із розвитком мистецтва гри на балалайці та культурно-просвітницькою місією цього популярного інструмента в житті міста. Головним інформаційним джерелом послугували матеріали тогочасної місцевої преси (газет «Південний край», «Харківські губернські відомості»), зокрема й спостереження відомого харківського музичного критика В. Сокальського (Дон-Дієз). Висвітлено роль «Харківського музичного гуртка» й «Товариства любителів хорового співу» як просвітніх об’єднань професійних музикантів і аматорів у концертних заходах за участю струнно-щипкових інструментів, зокрема балалайки, мистецтво гри на якій на межі ХІХ–ХХ століть почало інтенсивно поширюватися серед незаможних прошарків харківців, перш за все, представників сфер освіти та промислового виробництва. Також відзначено просвітницьку діяльність професійного музиканта В. Катанського як керівника аматорського балалаєчного оркестру Харківського міського реального училища.The use of plucked string instruments, particularly the balalaika, in charitable and educational activities within Ukrainian cultural centers from the late 19th century remains insufficiently studied. An analysis of the introduction of the balalaika as a means of musical education in one of Ukraine’s leading cultural centers – Kharkiv – may serve as an impetus for scholarly reflection on the role and place of plucked string instruments in both, the historical development and the contemporary state of Ukraine’s musical culture.