Український мовний дискурс в умовах воєнного стану

Abstract

За рік повномасштабної війни життя кожного українця докорінно змінилося. Ми всі переосмислили чимало речей, зробили переоцінку цінностей, стали жити по-іншому, стали думати по-іншому, стали говорити по-іншому… Так, в умовах війни мовний дискурс суттєво трансформувався: він став потужним маркером національної ідентичності, інструментом об’єднання українського суспільства, засобом зміцнення державної єдності та територіальної цілісності України. Серед громадян (незалежно від віку, статі чи національності) масово на сьогодні спостерігаємо бунтарський дух українізації. Якщо хтось раніше і послуговувався російською в побуті чи на професійній ниві, тепер свідомо відмовилися від мови агресора — такої чужої і протиприродної — і миттєво перейшли на спілкування українською як єдиною державною, сповненою високого патріотичного натхнення і духу нескореності нації, зміцнюючи тим самим мовний імунітет проти окупантів. Українська лунає звідусіль — вдома, на роботі, навчанні, в транспорті, в громадських установах, під час пошуку інформації в інтернеті тощо. Ми принципово надаємо перевагу українськомовному культурному контенту — слухаємо українські пісні, читаємо українські книжки, дивимося українське кіно… Згідно зі статистикою, сьогодні понад 80 % громадян України послуговуються українською в усіх сферах життя і вдосконалюють свої мовленнєві навички.