Партнерські відносини в сімейній парі в період кризи середнього віку

Abstract

Статтю присвячено вивченню впливу кризи середнього віку на партнерські відносини в сімейній парі. Автори аналізують психологічні особливості цього періоду, його вплив на емоційну близькість, комунікацію та стабільність шлюбних стосунків. Дослідження базується на емпіричних методах, включаючи анкету на визначення рівня кризи середнього віку, шкалу якості подружніх стосунків та шкалу подружньої взаємодії. Проведене дослідження виявило досить велику кількість осіб з високим та близьким до високого рівнем переживання кризи середини життя, яка характеризується підвищеною емоційною напругою, почуттям незадоволеності, сумнівами у власних можливостях і усвідомленням обмеженості часу для реалізації життєвих цілей. Часто спостерігається зниження самооцінки, тривожність, депресивні стани, а також зміни в партнерських відносинах, пов’язані з переглядом сімейних ролей і потребою в самореалізації. Крім того, виявлено показники якості подружніх стосунків та міжособових стосунків у парі, їх взаємозв’язок із проявами означеної кризи. Результати показали, що пари з подібним рівнем кризи мають вищі шанси на збереження стабільних відносин, тоді як значна різниця в рівнях кризи призводить до напруженості та зниження взаємної підтримки. Було виявлено кореляцію між рівнем кризових переживань і якістю шлюбних відносин: високий рівень стресу негативно впливає на емоційну близькість і комунікативну взаємодію. Водночас якість подружньої взаємодії може частково компенсувати негативний вплив вікової кризи. Отримані результати підкреслюють необхідність розроблення стратегій подолання кризи середнього віку в подружніх парах, зокрема шляхом удосконалення комунікативних навичок, зміцнення емоційної підтримки та психологічного консультування. Перспективи подальших досліджень охоплюють аналіз гендерних відмінностей у переживанні кризи середнього віку та вплив соціально-економічних чинників на стабільність шлюбних відносин.

The article is devoted to the study of the impact of the midlife crisis on partnership relations among married couples. The authors analyze the psychological characteristics of this period, its influence on emotional intimacy, communication, and the stability of marital relationship. The research is based on empirical methods, including a ancet for determining the level of the midlife crisis, the Quality of Marriage Index, and the Marital Interaction Scale. The study revealed a significant number of individuals with high or near-high levels of midlife crisis experiences, characterized by increased emotional tension, dissatisfaction, self-doubt, and awareness of limited time for achieving life goals. Common manifestations include decreased self-esteem, anxiety, depressive states, and changes in partnership relations related to the reassessment of family roles and the need for self-realization. The results showed that couples with similar levels of crisis experience have a higher chance of maintaining stable relationship, whereas a significant disparity in crisis levels leads to tension and reduced mutual support. A correlation was found between the level of crisis experiences and the quality of marital relationship: a high level of stress negatively affects emotional intimacy and communication. At the same time, the quality of marital interaction can partially compensate for the negative effects of the midlife crisis.