Особливості звуковідчуття митця в контексті сучасного музичного звукопростору

Abstract

Відповідно до синергетичної парадигми еволюції звукового образу світу, психології сприйняття й самосвідомості митців дослідницька увага Homo sonorous (людини, що звучить) концентрується навколо метафізики звукового середовища з домінуванням аудіовізуального типу світосприйняття, просторово-кінетичного образу мислення. Відбувається переакцентуація уваги із земного, антроповимірного світу на онто-сонологічне звуковідчуття буття, у межах якого формуються відповідні психологічні настанови мислення. Розширюється змістовна ємність звукового образу світу до значення когнітивного концепту, зумовленого новим етапом самоусвідомлення в умовах глобалізації звукового середовища культури. У структурі самосвідомості сучасного митця як суб’єкта культури виокремлюються: когнітивне ядро — звук-сонос, функціональні властивості якого відбивають онто-сонологічний зміст (звукосмисл), опосередкований інструментальним способом звуковираження смислу.