Психологічна резильєнтність як чинник посттравматичного зростання вимушених мігрантів

Abstract

Важливим ресурсом для подолання вимушеними мігрантами наслідків пережитих психологічних криз є психологічна резильєнтність, яка є важливим ресурсом для адаптації до змін, протистояння стресам та збереження стабільності тощо. Незважаючи на актуальність цієї теми в психології, взаємозв’язок резильєнтності та посттравматичного зростання вимушених мігрантів потребує як теоретичних, так і емпіричних досліджень, а розробка психопрофілактичної програми особистісного зростання вимушених мігрантів може значно полегшити процес адаптації переселенців та покращити їхнє психологічне благополуччя. Об'єкт дослідження – посттравматичне зростання. Предмет дослідження – психологічна резильєнтність як чинник посттравматичного зростання вимушених мігрантів. Гіпотеза дослідження – існує взаємозв’язок між рівнем психологічної резильєнтності вимушених мігрантів та рівнем їх посттравматичного зростання вимушених мігрантів, а саме: вимушені мігранти, які мають високий рівень психологічної резильєнтності, демонструють високий рівень посттравматичного зростання. Мета – теоретично обґрунтувати і емпірично дослідити особливості психологічної резильєнтності як чинника посттравматичного зростання вимушених мігрантів; розробити програму розвитку психологічної резтльєнтності для вимушених мігрантів.