Фортепіанні етюди Е. Раутаваари та Ф. Ґласса: сучасні трансформації жанру

Abstract

У статті розглянуто цикли фортепіанних етюдів фінського композитора Е. Раутаваари та американського композитора Ф. Ґласса як приклади яскраво індивідуального трактування жанру в умовах стильового плюралізму музики ХХ–ХХІ століть. Мета дослідження – виявлення стилістичних рис музичного авангарду та постмодерну в названих творах, паралелей між ними та їх зв’язку із відповідними жанровими зразками класико-романтичної доби та першої половини ХХ століття. Вперше етюди Е. Раутаваари та Ф. Ґласса представлено в єдиному контексті сучасних трансформацій жанру. За результатами комплексного (стильового, жанрового, структурного, компаративного) аналізу виявлено, що в етюдах Е. Раутаваари авангардні техніки поєднані із ширшим спектром стилістичних елементів: ознаками романтичного піанізму, імпресіоністичними та джазовими впливами. Ф. Ґласс трактує жанр етюду в руслі естетики постмодерну та «нової простоти», використовуючи техніки мінімалізму. Попри помітні стилістичні відмінності, обидва цикли містять і спільні риси: концептуалізм, інтертекстуальність, конструктивізм. Також обидва опуси демонструють рух у бік демократичнішого, порівняно з авангардним, музичного стилю, заснованого на новому розумінні емоційної виразності та чуттєвої краси тематизму.