Звернення до минулого: про етичний вимір понять "пам`ять" та "забуття"

Abstract

Відродження культури пов'язується з питанням "пам'яті" й "забуття", що переплітаються і утворюють складну єдність. Наприкінці ХХ ст. майже одночасно в різних країнах, що задихалися від несвободи, неправди та політики організованого забуття, все частіше стали звучати слова про те, що культура, позбавлена історичної пам'яті, поступово втрачає себе (Мілан Кундера). Філософи, письменники, публіцисти стверджували: якщо перетворити людей на "манкуртів", які втратили пам'ять та були насильно викорчувані із духовного грунту минулого, то ними буде легко управляти, а таке суспільство безпам'ятних приречене на загибель. Етична максима "зберігання і відновлення історичної пам'яті" - дійсно незаперечне "credo" в духовній ситуації, коли навіть у повітрі була розлита проблема метафізичного забуття.