Захист сценічного образу Сторожихи в дипломній виставі за драматичним етюдом Олександра Олеся «Осінь»

Abstract

Цей творчий проєкт базується на моєму дослідженні образу Сторожихи - однієї з головних постатей драматичного етюду «Осінь» О. Олеся 1913 року. Постать Сторожихи служить центральним образом для розкриття змісту твору. Вона є художнім втіленням ідеї життєвої мудрості, глибинного внутрішнього чуття та незламної сили людського духу. В її образі поєднано зовнішню простоту з глибокою духовністю, здатністю відчувати та передбачати. Сторожиха не просто стара жінка - вона символ одвічної мудрості, що спостерігає за плином життя. Саме це підкреслює актуальність драматичного етюду «Осінь» - вічне протистояння між безтурботністю та тривогою, природною гармонією та людськими проблемами. Ця п'єса залишається актуальною і зараз, адже порушує питання впливу зовнішнього світу на внутрішній стан людини, а також значення аналізу та мудрості у складних життєвих обставинах. Через емоційну крихкість персонажів і мовчазну присутність Сторожихи автор ніби спонукає глядача зупинитися й задуматися над тим, що насправді керує нашими вчинками - розум, серце чи щось інше, щось глибше. Попри те, що п'єса була написана понад століття тому, в ній порушуються теми та проблеми, які залишаються надзвичайно актуальними й сьогодні, це неймовірно притаманно творчості О. Олеся, адже він не просто класик, він голос, що говорить крізь століття. Його творчість часто порушує теми боротьби, любові, патріотизму, страху, самотності й швидкоплинності буття, які сьогодні звучать так само гостро.