Сценічне мистецтво як форма світорозуміння і перетворювальної енергії

Abstract

У світлі роздробленості зовнішнього світу співвітчизників у сьогоднішніх реаліях воєнного часу кожна окрема людина потрапляє у своєрідну ситуацію відчуження, стає заручником нею самою створеної багатовимірності від сталого перманентного стресу, загостреного відчуття кризи життя та крайньої актуалізації пошуків шляхів її подолання, іншими словами, кризи здобуття власного нового «Я». Коли людину в існуючій гнітючій ситуації війни охоплює відчай, почуття безвиході та всепоглинаючої апатії, важливим у сенсі адаптивної корекції, набуття нині дуже бажаного почуття радості буття, може бути звернення до мистецтва, що, по суті, як у фокусі збирає ситуацію чуттєвої цілісності і вихід за межі традиційної буденності життя. Живе сценічне мистецтво здатне дуже точно і водночас тонко поєднати всі складові у справжній живий механізм, завдання якого – змусити замислитися про поєднання між існуючим на сьогодні реальним та умоглядно можливим, тим, що знаємо про себе й життя, і тим, що хочемо розуміти.