«Болгарський зошит» В. Зубицького: принципи втілення програмного задуму

Abstract

У статті досліджується цикл для баяна соло «Болгарський зошит» Володимира Зубицького крізь призму реалізації його програмного задуму. Попри належність до кола циклічних творів для баяна соло В. Зубицького, які постійно знаходяться в фокусі музикознавчих розвідок, цей цикл рідше стає об’єктом музикознавчої уваги порівняно з іншими. Існуючі праці висвітлюють його музичні особливості узагальнено, що залишає простір для подальшого аналізу, зокрема з погляду специфіки втілення фольклорних рис і програмності. Мета статті полягає у розкритті специфіки втілення програмного задуму в «Болгарському зошиті» через виявлення болгарського компоненту та його взаємодії з українським (гуцульським). Аналіз підтвердив пріоритет цілісності над фрагемнтарністю в загальній композиції твору (що відповідає принципу «зошиту» і вимагає цілісної виконавської інтерпретації), а також дозволив запропонувати її розгляд як такої, що тяжіє до тричастинності і концентричності на макрорівні. Виявлено чотири основні параметри реалізації програмного задуму: 1) відтворення рис фольклорних музичних жанрів (дайчово хоро); 2) створення колоритних замальовок, що асоціюються із різними культурними (гірський пейзаж, професія плотогонів) і історичними явищами (діяльність опришків / гайдуків); 3) використання засобів портретної характеристики (дівчина – смерека, відчайдушні веселі бокораші); 4) наслідування фольклорному інструментарію (ґайда або дуда, сопілка або дудук, флояра або двоянка, бубон, тумпан, бугай). Специфіка їх застосування дозволила зробити висновок про пріоритет саме гуцульської, а не болгарської музичної складової в творі, хоча обидві подані в асоціативно-аналітичному діалозі.

This article explores Volodymyr Zubytskyi’s cycle “Bulgarian Notebook” for solo accordion, focusing on how its underlying programmatic concept is realized through musical means. Although the piece belongs to the composer’s widely studied corpus of accordion cycles, it has received comparatively less scholarly attention. Existing literature tends to offer only generalized commentary on its musical features, leaving space for deeper analysis—particularly regarding the integration of folkloric elements and the embodiment of narrative content. The study aims to reveal how the programmatic idea unfolds in Bulgarian Notebook by examining the interaction between Bulgarian and Ukrainian (specifically Hutsul) influences. The analysis supports a view of the cycle as a cohesive, rather than fragmented, musical structure – reflecting the idea of a "notebook" and requiring a unified interpretive approach. The work’s construction leans toward a three-movement and concentric model on the macro level. Four key dimensions of the programmatic idea are identified: 1) the evocation of folkloric dance genres (such as daichovo horo); 2) the creation of vivid musical “sketches” tied to cultural and historical imagery (e.g., mountain landscapes, the life of raftsmen, the legacy of opryshky/haiduks); 3) the use of character portraits (such as a girl-as-spruce or cheerful, reckless raftsmen); 4) the imitation of traditional instruments (including gaida, sopilka, floyara, tambourine, tupan, and bugai). The nuanced application of these elements suggests that Hutsul rather than Bulgarian material plays the primary role in shaping the cycle’s musical identity, though both traditions are interwoven in an associative and dialogic manner