Виразність просторових звучань у звуковій доріжці аудіовізуального твору

Abstract

Просторове звукове поле є одним із зображально-виражальних засобів створення аудіовізуального тексту. Це поняття використовується в звукорежисурі та визначається як вдосконалена версія surround sound, тобто об’ємного звуку. За допомогою цього художнього прийому відбувається занурення глядача в атмосферу екранного твору, створюється ефект присутності та правдоподібності подій фільму. У звуковій доріжці аудіовізуального твору важливе місце займає музична фонограма. Просторова атмосфера звучання музики — елемент особливої емоційної виразності. В аудіовізуальному творі ця атмосфера звучання в художній єдності з драматургією надає вражаючі за силою впливу результати. Різноманітність звукових планів, що відповідають зоровим — великому, середньому й загальному та їхнім поєднанням на екрані, велика кількість акустичних ефектів: реверберація, просте й багаторазове відлуння, ефекти магічного, космічного простору тощо, — все це створює особливе звукозорове середовище, у якому й сприймається фільм.