Мюзикл – як синкретичний жанр музичного театру, комбінуючий різні засоби виразності

Abstract

Мюзикл є одним із найпопулярніших і водночас найскладніших видів сценічного мистецтва, що поєднує вокал, драматичну гру, хореографію та інструментальну музику в інтегровану художню форму. Синкретичність як визначальна риса цього жанру виявляється у взаємопроникненні театрального й музичного начал, драматургії та режисури, естрадно-симфонічного звучання й акторської виразності. Протягом ХХ століття мюзикл пройшов шлях від легкої розважальної вистави до масштабного мистецького явища, здатного актуалізувати глибокі філософські, моральні та соціальні проблеми. Еволюція жанру спричинила появу нових форм – зокрема рок-опери, яка стала своєрідним синтезом театрального мистецтва та рок-музики. Актуальність дослідження зумовлена зростаючим інтересом до музично-театральних жанрів, їхньої естетичної природи та драматургічних можливостей. Рок-опера як різновид мюзиклу не лише розширила його жанрові межі, а й відкрила нові можливості для синтезу популярної музики та високої сцени. Звернення до аналізу рок-опер «Jesus Christ Superstar» Ендрю Ллойда Веббера та української рок-опери «Біла ворона» (музика Геннадія Татарченка, лібрето Юрія Рибчинського) дозволяє простежити як загальноєвропейські тенденції розвитку жанру, так і його національні інтерпретації. Мета дослідження – проаналізувати мюзикл як синкретичний жанр музичного театру та з’ясувати його жанрово-естетичні особливості на прикладі рок-опер «Jesus Christ Superstar» та «Біла ворона».