Тюркські впливи на килимарські традиції Лівобережної України і Болгарії (на матеріалах колекцій музеїв Харкова і Софії)

Abstract

У цьому досліджені розглянуті загальні східні витоки українського та болгарського килимарства. Слово «килим» має тюркську етимологію, що вказує на його східне походження. У дослідженні розглядається технологія виготовлення килимів, у тому числі використання вертикальних ткацьких верстатів у Центральній Україні, аналогічних тим, які використовуються в Туркестані. Слобожанщина особливо цікава, оскільки вона була відома своїм коцарством – видом килимарства, у якому використовувалася довга шерсть. Проведене дослідження дає змогу припустити, що навички килимарства прийшли на Слобожанщину з переселенцями з правобережжя Дніпра і лягли в основу харківського коцарства. У Болгарії килимарство століттями розвивалося як домашня індустрія, де навички передавалися з покоління в покоління. З’явилися дві техніки: прасувальна і ткана. У техніці Котлен були використані вишиті фігури по контурах, тоді як у чупровських килимах використовувалися дрібні геометричні мотиви. Використовувалися натуральні барвники, у тому числі індиго, синій, червоний і зелений. На багатьох килимах були зображені стилізовані зірки, квіти і тварини. Болгарські килими мають схожість з килимами із Центральної Азії (казахськими, турецькими, монгольськими) своїми візерунками.This study explores the Eastern origins of Ukrainian and Bulgarian carpet weaving. The word “carpet” has a Turkic etymology, indicating its Eastern roots. The research examines carpet-making techniques, including the use of vertical looms in Central Ukraine, similar to those in Turkestan. Slobozhanshchyna is particularly noteworthy for its “kotsarstvo”, a type of carpet-making that utilized long wool. The findings suggest that carpet-weaving skills were brought to Slobozhanshchyna by settlers from the right bank of the Dnipro River and formed the basis for Kharkiv’s kotsarstvo. In Bulgaria, carpet weaving developed over centuries as a domestic craft, with skills passed down through generations. Two main techniques emerged: the “prasovalna” (pressing) and “tkana” (woven) methods. In the Kotlen technique, embroidered figures outlined designs, while Chuprene carpets featured small geometric motifs. Natural dyes such as indigo, blue, red, and green were used. Many carpets depicted stylized stars, flowers, and animals. Bulgarian carpets bear similarities to those from Central Asia (Kazakh, Turkish, and Mongolian) in their patterns.