Семантика та функції весняних посівних хороводів

Abstract

Весняні посівні хороводи є важливим елементом обрядової культури українського народу. Вони є яскравим відображенням архаїчних уявлень про єдність людини з природою, циклічність життя та культ Сонця. Своїм корінням ці обрядодії сягають епохи становлення землеробства й первісних язичницьких вірувань, що зумовило їхню глибоку символіку — поклоніння сонячній енергії, відродженню природи, продовженню роду та пробудженню життєвих сил. Весняні посівні хороводи — це не лише пам’ятка танцювальної культури, а цілісний етнохореологічний феномен, у якому поєднуються міфологічні, соціальні та естетичні функції. Вони демонструють глибокий зв’язок між хореографічним рухом, природним циклом і світоглядом українців. Їх дослідження дозволяє відтворити первісну семантику рухів і ритмічних структур та їх ритуальне значення, виявити виховний потенціал народного хороводу як засобу культурної ідентифікації, а також відкриває перспективи для розвитку сучасної етнохореології, популяризації національної танцювальної традиції та формування ціннісного ставлення до духовної спадщини нашого народу.