Захист сценічного образу Каті в дипломній виставі за п’єсою Ганни Яблонської “Двері”

Abstract

Творчість Ганни Яблонської, сучасної української драматургині, займає особливе місце в новітній театральній культурі. Її п’єси — це зразки соціально-психологічної драми, що поєднують глибокий аналіз внутрішнього світу персонажів з болісною актуальністю тем, які хвилюють суспільство сьогодні: ізоляція, самотність, насильство, відчуження. П’єса «Двері» — одна з найяскравіших робіт авторки, в якій у замкненому просторі кімнати розгортається складна й тонка психологічна історія про двох жінок із різних соціальних світів. Камерна, майже інтимна історія про зустріч двох жінок, двох світів, двох внутрішніх трагедій у тісному просторі старого гуртожитку. Особливу цінність п'єси становить її глибокий психологізм, тонкий діалог, побудований на напівтонах, паузах, зламаних фразах, за якими ховається справжнє життя. «Двері» — це п’єса про біль, який не кричить, а мовчкиприсутній у кожній репліці. Про людську вразливість, яку не сховати навіть за грубими словами. Про крихкий зв'язок, який може народитися навіть у темній кімнаті гуртожитку, якщо наважитися бути собою.