Стратегії культурної пам’яті в сучасній хореографії під впливом війни за незалежність України

Abstract

Війна за Незалежність України стала вирішальним чинником у процесі ревізії мистецьких практик. Законотворчість держави в цьому питанні спрямована на позбавлення від імперського спадку та легалізацію національної пам’яті. Тоді як впровадження спеціальності «перформативні мистецтва» в мистецькій освіті спонукає до обстоювання академічної автономності й стратегічної значущості хореографічної спеціалізації. Тому мистецько-культурологічна рецепція передання культурної пам’яті засобами сучасної хореографії поєднує теоретичні пошуки з проблемами освітнього процесу. Питання спроможності сучасної хореографії репрезентувати культурну пам’ять засобами мистецької виразності досліджувалося, зокрема такими українськими та іноземними вченими, як В. Брайдшоу; Дж. Десмонд; І. Климчук; О. Курдупова, Л. Дегтяр та Е. Самойлова; Р. Мартін; Дж. Морріс. Проте Війна за Незалежність України загострила теоретичні та практичні проблеми трансляції культурної пам’яті в просторі сучасного хореографічного мистецтва та хореографічної освіти.