Культурна традиція святкування Івана Купала в музейній практиці України

Abstract

Українська культура зберігає в собі цілий всесвіт давніх образів, символів і ритуалів, що передавалися з покоління в покоління, формуючи національну пам’ять та світогляд. Серед них особливе місце займає свято Івана Купала — яскравий, багатошаровий обрядовий комплекс, який поєднує у собі дохристиянські вірування, календарну символіку, магічні практики та пісенну традицію. Для багатьох поколінь українців купальська ніч була не просто датою в календарі – це був момент переходу, очищення й оновлення, спільного переживання, що зміцнювало громаду й давало людині відчуття зв’язку з природою. За останні десятиліття ця традиція зазнала значних трансформацій. Частина автентичних обрядів поступово зникає, інша – зберігається лише в усній пам’яті старшого покоління або у зафіксованих етнографами записах. Війна в Україні загострила питання збереження культурної спадщини, показавши, наскільки вразливою є традиційна культура та наскільки важливою стає її фіксація й наукова інтерпретація. Саме в такі моменти музеї набувають особливої ваги – як простори пам’яті, освіти та національної консолідації. Об’єкт дослідження – нематеріальна культурна спадщина українців, пов’язана зі святом Івана Купала. Предмет дослідження – музейна інтерпретація купальської традиції та можливості її експонування в НМНАПУ «Пирогів». Мета роботи – науково обґрунтувати, розробити й представити проєкт музейної реконструкції та інтерпретації купальського циклу з урахуванням регіональних моделей, історичних трансформацій та освітнього потенціалу.