Комунікативні аспекти формування майстерності актора та ведучого

Abstract

Статтю присвячено мистецтвознавчому осмисленню комунікативного компоненту в перформативних мистецтвах. Метою статті є дослідження комунікації в підготовці майбутнього актора та ведучого як складової їх майстерності. Узагальнені результати показали, що комунікація є комплексною базовою компетенцією в театральній освіті, а також провідним компонентом професіональної діяльності актора та ведучого. Показано системну складність театральної комунікації як сукупності навичок культури мовлення та загально-культурної світоглядної компетенції. Зауважено, що частиною театральної комунікації є сприймання твору глядачем. Процес перцепції залежить від здатності театру організувати адекватне сприйняття твору. Показано місце комунікації в системі підготовки майбутніх діячів сцени як комплексну компетенцію. Зазначено, що компетенція з комунікації формується в стані динаміки і поступового ускладнення. Динаміка має здійснюватися від засвоєння культури мовлення та навичок активного слухання, через вербальну та невербальну комунікацію, та завершуватися стилістичною адаптацією та імпровізацією. Встановлено значення комунікації в майстерності актора та ведучого як провідного компоненту професіоналізму, а також як мовленнєву та світоглядну компетенцію. Наголошено на тому, що навичка вдосконалення комунікації як світоглядної компетенції зумовлюється базовою театральною освітою та професійною діяльністю. Показано зв’язок між категоріями «образ», «імідж» і «маска» як складниками сценічної ідентичності актора та ведучого. Зазначено, що для ведучого української сцени характерною є реалістична манера та консервативний або екстравагантний стиль подання себе в мовному аспекті. Зауважено, що категорії образу, іміджу та маски є складовими комунікації та механізмом комунікації ведучого з аудиторією. Наголошено на тому, що формування комунікативного аспекту роботи актора та ведучого шляхом практичних групових та індивідуальних занять спрямоване на збереження динаміки заходу та підтримку емоційної близькості з глядачем. Перспективами подальших досліджень зазначено вивчення впливу комунікативних компетенцій акторів і ведучих української сцени на суспільство під час повномасштабного вторгнення, а також порівняння з досвідом підготовки та роботи акторів і ведучих за умов війни та соціальної кризи в інших країнах.The article is devoted to the art-historical understanding of the communicative component in performative arts. The purpose of the article is to study communication in the preparation of a future actor and presenter as a component of their skill. The summarized findings demonstrate that communication represents a complex foundational competence in theatrical education and serves as a leading component in the professional activities of both actors and presenters. The systemic complexity of theatrical communication is shown as a combination of speech culture skills and general cultural and worldview competences. It is noted that a part of theatrical communication involves the audience’s reception of a performance. The perception process depends on the theatre's ability to organize the audience’s adequate interpretation of a work. The article highlights the role of communication in the training system for future stage professionals as a multifaceted competence. It is stated that communication competence develops dynamically and gradually becomes more complex. This development should proceed from mastering speech culture and active listening skills, through verbal and non-verbal communication, and culminate in stylistic adaptation and improvisation. The significance of communication in the mastery of actors and presenters is defined both as a key element of professionalism and as a speech-related and worldview competence. It is emphasized that the skill of enhancing communication as a worldview competence is shaped by fundamental theatrical education and professional practice. The article demonstrates the interconnection between the categories of «image», «persona», and «mask» as components of the stage identity of actors and presenters. It is noted that presenters on the Ukrainian stage are characterized by a realistic manner and either a conservative or extravagant style of selfpresentation in linguistic terms. The categories of image, persona, and mask are pointed out as integral elements of communication and mechanisms of interaction between the presenter and the audience.