Wpływ ćwiczeń koordynacyjnych na sportową technikę pływania stylem grzbietowym oraz kraulem

Abstract

Протягом багатьох років робилися спроби описати координаційні здібності, їх визначення та структуру. Неодноразово вчені як синоніми використовували терміни як синоніми: рухова особливість - спритність, рухова особливість - спритність. Тут необхідно конкретизувати значення цих термінів, які використовувалися протягом більшої частини ХХ століття, вживалися, як згодом виявилося, невиправдано. Концепція спритності була введена в моторну теорію Piasecki і Gilewicz (1964). Корінь цієї фрази походить від слова «завиток», яке має вказувати на виконання певних рухів швидким, точним і економним способом. Це означає, що спритність має морфофункціональну основу з інформаційно-енергетичними характеристиками. Це виключає іншу лінію міркувань, у якій спритність як моторна особливість ототожнюється з координаційними властивостями, оскільки вони зазвичай зумовлені інформаційними процесами. Результати досліджень підтвердили, вказуючи на високий рівень концентрації енергетичного фактору під час виконання тестів на спритність, що підтвердило гібридний та комплексний (змішаний) характер цього. Здебільшого вони визначаються як генотипова властивість для швидкого, точного та постійного навчання рухів. На результат вивчення нового рухового елемента в основному впливає рівень розвитку координації (здібності) і темперамент особистості. В даний час прийнято чітко трактувати це поняття як сукупність здібностей, інформації та працездатності, що визначають високу рухову ефективність. Фізична підготовленість визначає здатність людини вирішувати рухові завдання або здатність ефективно і економно виконувати м'язову роботу. Основою всіх видів фізичної підготовки є вроджена координація.