Специфіка віддзеркалення музично-поетичного діалогу в українській камерно-вокальній ліриці

Abstract

Камерно-вокальна музика — одна з найпоширеніших та пріоритетних сфер в українському мистецтві, що не втрачає своєї актуальності у композиторській та виконавській творчості сьогодення. Пройшовши складний шлях самоідентифікації та семантичної еволюції в українській культурі, жанри камерно-вокальної лірики (від пісенних взірців, пісні-романсу, власне романсу до вокальних циклів, сольної кантати та ін. явищ) на різних етапах своєї художньої історії набули особливого значення внаслідок опори на національні музичні архетипи, ментальні джерела, пов’язані з фольклорними традиціями, народнопісенним мелосом. Водночас зазначені різновиди отримали здатність до широкого відтворення глибоких індивідуально-особистісних настроїв, психологічних переживань, а також утілення загальнолюдської, універсальної проблематики, роздумів про буття й подолання трагізму життя в пошуках вічної гармонії.